чайові

Історично склалося, що у нас чайові дають за моторність, послужливість, швидкість обслуговування і заради купецького молодецтва та показухи. Радянські порядки і зовсім відучили більшість громадян від чайових, їх брали і давали, не афішуючи, майже як хабар. В результаті жителі пост радянського простору (куди, на жаль, входить і Україна) давати чайові не вміють – то передадуть, то недодадуть, то зовсім забудуть. Тим часом в зарубіжжі правильно подані чайові – це прояв ввічливості.

Перш за все, треба усвідомити, що в нашому розумінні “чайових” немає ні в одній країні світу. А є “tip” (поняття європейської культури) і “бакшиш” (поняття східної культури). І те, і інше – обов’язкова, часто велика, частина заробітної плати обслуговуючого персоналу, грубо кажучи, “положняк”. Головні відмінності “тіпу” від “бакшишу”: “тіп” має “офіційно” встановлені розміри і не змінюється десятиліттями, а “бакшиш” кожен виконавець визначає сам, “на око”; “Тіп” не просять (за винятком стриптиз-барів, де “тіп” вимагають), а “бакшиш” не соромляться вимагати і клянчити, причому з питання виплати “бакшишу” можна й поторгуватися; “Тіп” цілком може бути включений в рахунок або зібраний гідом на всі випадки турпоїздки, а ось “бакшиш” дається тільки з рук в руки і тільки за себе. Якщо за вас заплатив хтось, то ці гроші не “бакшиш”, а дар небес, а ви – халявщик.

А скільки ж належить давати “тіпів”?

  • Таксистові з лічильником, а також найнятому через розпорядника при фіксованій оплаті поїздки даємо “зверху” 10 відсотків від суми;
  • Носильникові в готелі незалежно від країни даємо долар або найближчий до долара місцевий папірець (ні в якому разі не дрібноту!);
  • Покоївці в готелі “тіп” не передбачений практично ніде, їй даємо тільки “бакшиш”, від 30 центів (місцевий папірець!) до долара на добу;
  • Бармену даємо 10-15 відсотків від суми замовлення (Америка, Європа, бари при готелях в східних країнах);
  • Перукареві даємо від 1 долара до 5 відсотків суми (в багатих салонах);
  • Гідові повсюдно можна нічого не давати або давати чайові в нашому розумінні (ну нарешті!);
  • Готельному службовцю за будь-яку нестандартну послугу (наприклад, залишили ключ в номері, а двері зачинилися) – до долара (місцевим папірцем);
  • При заздалегідь оплаченій екскурсії в кінці поїздки даємо від одного долара погоничу слонів або верблюдів, водієві, рульовому човна, команді риболовецького катера (останнім можна залишити частину здобичі).

Як давати чайові в ресторані

Найбільшою мудрістю представляється розставання з грошима в ресторані. Про це поговоримо окремо. Розраховуючись, перш за все, перегляньте рахунок. Якщо внизу побачите графу “tip” або “service compris” (у франкомовних країнах), то нічого до рахунку додавати не треба. Зазвичай включений в рахунок “тіп” становить 10 відсотків (набагато рідше – 15 відсотків, ще рідше – 5). Через недосвідченість за “tip” можна прийняти який-небудь місцевий податок, який часто виражається незрозуміло за яким принципом вирахуваним числом (на кшталт 18,6 відсотка).

Якщо в рахунку немає графи “tip”, доведеться залишити офіціанту 10 відсотків від суми замовлення. Це правило діє повсюдно, але тільки в бідних країнах, де сума замовлення рідко перевищує 10 доларів, прийнято залишати дрібноту зі здачі, а в багатих країнах про дрібноту думати соромно.

У ресторанах, де розрахунок проводиться через касу, залишаємо горезвісні 10 відсотків на столику. Але зазвичай офіціант приносить рахунок на тарілці або в книжечці. Туди ми кладемо гроші, і офіціант забирає книжечку (тарілку) і повертає її разом зі здачею. (Навіть якщо ми дали без здачі, офіціант все одно принесе книжечку (тарілку), тільки порожню.) Ми забираємо здачу, відраховуємо чайові, дякуємо словесно і йдемо. Якщо ми знову зайдемо в цей ресторан, нам зрадіють, в іншому випадку тут краще не з’являтися – обслуговувати будуть погано чи занехають зовсім.

Що робити, якщо раптом ми прийшли в ресторан, а нас змусили чекати або обслужили недбало? Ми все одно залишаємо офіціантові “тіп”, але не 10 відсотків, а двадцятицентовик (менше – вже хамство). Цим ми покажемо, що знаємо правила гри, але незадоволені обслуговуванням і бажаємо офіціантові працювати краще.

Автор: Аріф Алієв.