зима
Осінь уже на дворі. Час заховати наші улюблені квіти від зимової негоди. Пальми, аґави й олеандри, які були окрасою квіткових композицій на подвір’ї, треба вже у вересні перенести у більш захищене місце.


пальма

Пальми зимують в кімнатах, при температурі близько 10° С, за винятком пальми Latania burbonica, яка вимагає до 15° С тепла. Підливайте їх дуже скупо. Ніщо так швидко не знищить королеву наших листяних декоративних квітів, як надмірна, застояна вологість.

агава

Аґави – це діти скелястої поверхні і гарячого клімату, не вибагливі до температури зимівлі. Зберігаються добре при 8—10°С. Поливу під час зими майже не вимагають, бо через низьку температуру взимку і спеціальну будову продушин, листя аґави видихує дуже маленьку кількість води.

олеандр

При ще нижчій температурі перезимовує олеандр. Освітлене, сухе приміщення, де теплота сягає 5—10°С – для них найбільш сприятливе. Нижча температура або сильний протяг можуть знищити навіть стійкий олеандер. Кора на ньому, особливо на молодих гілочках, побабчиться, листя скрутиться та опаде.

пеларгонія

Пеларгонії (Pelargonium zonale- Scarlet) перезимовують при температурі найвище 8° С, бо коли тепліше, вони почнуть випускати тонкі, ясно зелені, тонкі пагони. З тої ж причини підливаємо їх дуже мало.

Всі квіти, про які йшлося вище, ховаємо ще перед першими заморозками.

Бегонії і далії — перші жертви заморозку, за ними йдуть інші квіти, які вже не повинні залишатись на вулиці, як би ми цього не хотіли.

Одначе загибель наземної частини бегоній, гладіолусів, далій і канн, не є справжньою втратою цих рослин. Скарбниця їхнього життя вкрита під землею – у бульбашці, цибульці чи корінні. Як уміло їх перезимуємо, то наші улюбленці заговорять до нас на другий рік живописністю фарб й чудовими формами своїх квітів.

бегонія

Бульби бегоній (Begonia grandiflora) викопуємо із землі після першого заморозку. Не очищуючи, стелимо їх у теплому місці, щоб протягом двох-трьох тижнів „доспіли” і обсохли. Опісля, легко очищаємо їх із землі й корінчиків та переховуємо в чистому, сухому піску при низькій (не морозній) температурі.

далії

Бульби далій (Dahlia variabilis-георгінія) викопуємо, як і бегонію, після першого заморозку. Гичку обрізаємо так, щоб при бульбашці залишилося бодай 10 см. Через тиждень-два просушуємо їх на повітрі, в місці захищеному від морозу. Після цього струшуємо з бульб землю і зберігаємо їх в сухому піску, в сухій кімнаті. Вогкість дуже шкодить бульбам далій під час зимівлі. Вони або гниють, або починають рости малими, непридатними пагонами, які обезсилюють бульби, а вони мають зимою відпочивати. Тому краще, щоб вони прив’янули і поморщилися від надмірної сухості, ніж згниють або обезсиляться від вологості.

канни

Коріння канн (Canna Сгору) вибираємо після першого заморозку разом із землею; стебло обрізаємо до половини через 8-14 днів сушимо коріння у землі, яка прилягає до них. Після просушення зберігаємо їх в сухій кімнаті (півниці), у піску або на поличках. Коли б коріння у дуже сухій пивниці надмірно в’януло, пыдлийте його один чи два рази на цілу зиму. Волога півниця шкодить корінню; вони легко гниють.

гладіолус

Цибульки гладіолусів (Gladioli’s) виймаємо восени, незадовго до першого заморозку. Стрілку пригинаємо біля цибульки на 10 см. Опісля лишаємо цибульки в сухому, захищеному місці, не накриваючи на 8—14 днів, щоб „поспіли”. Відтак очищаємо цибульки, стараючись не ушкодити верхніх лусок – листків та зберігаємо в пачках. Цибульки бажано пересипати тонкими шарами торфу, або піску і залишити в сухому місці, добре захищеному від морозу.

Добірні сорти гладіолусів можемо розмножувати самі. Коли викопаємо цибульку гладіолуса, то побачимо, що прямо над старою цибулькою виросла нова цибулька, а часто (але не завжди) біля неї виростає ще пару малесеньких цибульок, менших від лісового горіха. Вони є цінним розмножуючим матеріалом гладіолусів. Їх не треба викидати, тільки висушити й зберегти, як дорослі бульби. Коли прийде час, висаджуйте маленькі цибульки на окремих грядках у ямках, глибиною в 2 см. Протягом року вони окріпнуть і розростуться. Після року – вони будуть цінною розсадою.

рози

Насамкінець, додамо слівце про зимівлю роз. Вони теж квітнуть до перших морозів. Деякі з них, не лякаються і першого приморозку. Із самим процесом зберігання роз на зиму не треба надто поспішати. Навпаки, надто скоро збережені рози погано відходять від зимівлі.

Головним секретом вмілої зимівлі є збереження тільки придатних галузок та обов’язково в cухому місці. До вологості всі рози є дуже вразливими. Сухе покриття роз створює звичайна городня, неперегноєна земля або ще краще сухий пісок. Зберігати їх слід в дерев’яній (смерековій) скрині. Таке додаткове прикриття не буде зайвим чи затеплим, бо за час зими, в землі чи піску очка рози починають впускати пагони. Вони висихатимуть на повітрі, як тільки відкрити рози. В кінці лютого, або на початку березня, коли стає тепліше, усуваємо верхнє покриття, щоб рози не „перегрілися”. В квітні, після того, як відкрито розу, обрізаємо корону, залишаючи на галузках тільки найсильніші очка.

При накриванні роз на зиму треба завжди пам’ятати про делікатне нагинання пня. Він легко ламається. Тому краще щороку нагинати розу в той самий бік. Старші рози із грубими пнями не потрібно нагинати, бо можна випадково їх зломати. Опісля, накриваємо кущик дерев’яними захистами, так само, як накривають в’юнкі піони. Середину такого захисту, де буде зберігатися коріння рози, щільно й дбайливо наповнюємо мохом.