Італійська кухня

Про зростаючу у всьому світі популярність італійських страв свідчать численні ресторанчики, кафе, піцерії, пастисерії, тратторії, дольчерії, джелатерії, що виникають швидко, як гриби після дощу. У цих закладах завжди смачно і по-домашньому затишно, тому любить приходити сюди і молодь, і люди у віці, і жінки, і чоловіки, і навіть діти, точніше, особливо діти. Чи означає це, що існує якийсь італійський секрет успіху? Безумовно.

Традиції італійського кулінарного мистецтва беруть початок в глибокій давнині. Багато хто пам’ятає, що Римська імперія була прославлена не тільки цезарями і полководцями, але і гурманами, не лише славними перемогами, але і рясними бенкетами? А діалектика тут така, що першими гурманами були божественні імператори: вони влаштовували бенкети з нагоди перемоги римської зброї. Втім, бенкети траплялися зазвичай з приводу, ще частіше — без нього.

А бути гурманами у такій обстановці просто життя зобов’язувало — інакше могли подумати, що не поважаєш… з обтяжуючими наслідками. Бенкети італійського Відродження виглядають яскравою квіткою на тлі сірих феодальних чвар решти Європи. Недарма вони прославлені на весь світ талантом Боккаччо, Мікеланджело, Леонардо. А самі титани Відродження, доречно запитати, звідки взялися? Їх поява випадкова чи закономірна? Я міг би заповнювати аркуш за аркушем славними іменами геніальних і талановитих, відомих і знаменитих, видатних і великих. Художників і скульпторів, архітекторів, поетів, музикантів і лікарів, ювелірів і астрономів, військових і цивільних — всіх цих виконробів італійського Відродження. Їх сотні і сотні. Звідки таке розмаїття? Чому тільки в Італії?

Велика країна Італія, а секрет в ній всього один. Що об’єднує задумливого ломбардського адвоката і засмаглого сицилійського рибака, уродженця П’ємонту і палкого тосканця, лігурійського моряка і венеціанського гондольєра, Папу Римського і неаполітанського папараці?

Не буду томити, відповім. Їх об’єднує могутня, всепоглинаюча пристрасть, порівнянна хіба що з виверженням Везувію. І ця пристрасть посилюється в міру просування з півночі на південь. На півдні найбільш темпераментні італійці, але і в Ломбардії, не турбуйтеся, дадуть прикурити. Італійська пристрасть — це навіть не футбол. Це піца і макарони. Тільки диво з борошна, як детонатор, могло підірвати сірість і викликати до життя всі фарби Відродження. Інакше і бути не могло, бо в Італії макарони і піца — це цілий Космос.

Ну а тепер перейдемо до справи, для вас ми приготували кілька чудових рецептів традиційної італійської кухні. Отже:

Піца селянська

На 6 порцій: 400 г помідорів, 200 г печериць, 1 невелика банка головок артишоку, 100 г консервованих креветок, по 5 шт маслин і зелених оливок з начинкою, 100 г сирокопченої ковбаси, нарізаної скибочками, 4 столові ложки оливкової олії, 200 г сиру моццарелла.

Приготуємо тісто. Розкотимо два круглі коржі. Духовку розігріємо до 220 градусів, дві деки змастимо оливковою олією. Помідори наріжемо скибочками. Печериці очистимо, промиємо і поріжемо. Артишокам дамо стекти і розріжемо кожну головку на 4 частини. Креветки сполоснемо холодною водою і дамо стекти. З маслин видалимо кісточки і розріжемо на половинки, також, як і зелені оливки. Помідори і скибочки ковбаси покладемо на піцу, поверх них – артишоки і печериці. Посиплемо креветками з оливками і маслинами, збризнемо оливковим маслом. Сир наріжемо шматочками і розкладемо по тісту. Печемо піцу 15-20 хвилин.

піца селянська

Фетучіні а ля Карбонара

4 л води, 2 чайні ложки солі, 400 г широкої локшини-фетучіне, 200 г корейки, 125 г вершків, 2 столові ложки посіченої ароматичної зелені (петрушка, шавлія, майоран, огіркова трава), 4 столові ложки тертого пармезану, по дрібці солі і чорного перцю, 4 жовтка в шкаралупі, 1 чашка (200 г) тертого овечого сиру.

Підсолену воду доведемо до кипіння, всиплемо в неї широку локшину і розмішуємо. Поваримо 8-10 хвилин. Корейку наріжемо кубиками і присмажимо на сковороді. Вершки трохи підігріємо, додамо сіль, перець, пармезан, ароматичну зелень і підтримуємо їх у теплому стані. Локшині дамо стекти і розкладемо в підігріті тарілки. Покладемо зверху смажену корейку і поллємо соусом з вершків. На кожну порцію покладемо сирий жовток в половинці шкаралупи. Тертий сир подамо окремо.

Фетучіні а ля Карбонара

Спагеті під соусом з анчоусів

400 г спагеті, 4 л воли, 2 чайні ложки солі, 1 кг помідорів, 6 анчоусів, 150 г зелених оливок, 2 зубки часнику, 4 столові ложки оливкової олії, 2 столові ложки каперсів, 0,25 чайні ложки солі, на кінчику ножа меленого імбиру, 1 столова ложка нарубаної зелені петрушки.

Спагетті всиплемо в киплячу підсолену воду, розмішуємо і поваримо 8-10 хвилин. Ближче до кінця спробуємо – не можна допустити, щоб вони зварилися. Викладемо спагетті в друшляк і дамо стекти. Не промиваючи, покладемо спагеті у підігрітий посуд. Поллємо спагетті соусом перед подачею на стіл або безпосередньо на столі.

Помідори, знявши шкірочку, дрібно поріжемо разом з анчоусами і оливками. Часник очистимо, підрум’янимо на розігрітій оливковій олії, після чого виймемо з олії, а замість неї покладемо помідори і потушимо 15 хв. В соус додамо сіль і імбир. Посиплемо зеленню петрушки.

Спагеті під соусом з анчоусів